БАТЬКАМ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Зовсім не за горами, коли в багатьох сім'ях от-от станеться радісна і знакова подія: 1 вересня в пишних бантах чи у франтуватому костюмчику ваше маля вперше переступить шкільний поріг! Прощай, безтурботне дитинство! Що чекає попереду - успішне навчання, нові друзі, цікаве насичене життя? ...?

Основними компонентами загальної (психологічної) готовності до школи є:

•1.    Мотиваційна готовність до навчання у школі.

Виявляється у прагненні дитини до навчання, бути школярем; у достатньо високому рівні пізнавальної діяльності і розумових операцій; у володінні елементами навчальної діяльності; у певному рівні соціального розвитку. Все це забезпечує психологічні передумови включення дитини в колектив класу, свідомого, активного засвоєння навчального матеріалу, виконання різноманітних шкільних обов'язків. Свідченням мотиваційної готовності є наявність у дитини бажання йти до школи і вчитися, сформованість позиції майбутнього школяра. Якщо в дитини сформувалися адекватні уявлення про школу, вимоги до нової поведінки, вона не відчуватиме труднощів у прийнятті нової позиції, легко засвоюватиме норми і правила навчальної діяльності та поведінки в класі, взаємини з учителем і школярами.

•2.    Емоційно-вольова готовність до навчання в школі.

Засвідчує здатність дитини регулювати свою поведінку в різноманітних ситуаціях спілкування і спільної навчальної діяльності, виявляється у самостійності, зосередженості, готовності й умінні здійснювати необхідні вольові зусилля. Вимоги до позиції школяра ставлять дитину перед необхідністю самостійно і відповідально виконувати навчальні обов'язки, бути організованою й дисциплінованою, вміти адекватно оцінювати свою роботу. Тому цей вид психологічної готовності називають морально-вольовою, оскільки вона пов'язана із сформованістю особистісної позиції дитини, з її здатністю до управління власною поведінкою. Йдеться про вміння дотримуватися правил, виконувати вимоги вихователя, гальмувати афективні імпульси, виявляти наполегливість у досягненні мети; уміння довести до кінця розпочату справу, навіть якщо вона не зовсім приваблива для дитини.

•3.    Розумова готовність дитини до навчання в школі.

Виявляється у загальному рівні її розумового розвитку, володінні вміннями і навичками, які допоможуть вивчати передбачені програмою предмети. Загалом розумова готовність дитини до навчання у школі охоплює її загальну обізнаність з навколишнім світом, елементи світогляду; рівень розвитку пізнавальної діяльності і окремих пізнавальних процесів (мовлення, пам'яті, сприймання, мислення, уяви, уваги); передумови для формування навчальних умінь і загалом навчальної діяльності. Формування умінь навчальної діяльності забезпечує дитині високий рівень здатності до навчання, тобто до виокремлення навчального завдання і вміння перетворити його на самостійну мету діяльності. Це вимагає від дитини здатності аналізувати, шукати причини змін у предметах і явищах тощо.

•4.    Психологічна готовність до спілкування та спільної діяльності.

Це важливе новоутворення обумовлене зміною провідних типів діяльності, переходом від сюжетно-рольової гри до навчальної діяльності. Дитина, у якої не сформовані компоненти психологічної готовності до спілкування та спільної діяльності, відчуватиме такі типові труднощі у навчанні, як: нерозуміння позиції вчителя, невміння слухати товариша, узгоджувати спільні з класом дії, завищена самооцінка та ін.

Загалом, психологічна готовність є цілісним станом психіки дитини, що забезпечує успішне прийняття нею системи вимог школи і вчителя, успішне оволодіння новою для неї діяльністю та новими соціальними ролями.

Чи хоче дитина йти до школи?

Насамперед дізнайтеся, чи хоче ваша дитина йти до школи. Зверніться до неї зі словами: «Якби хтось став за тебе говори­ти, чи ти погодилася б з цими словами?»

1. Коли я піду до школи, у мене з'я­виться багато нових друзів.

2. Мені цікаво, які в нас будуть уроки.

3. Думаю, що буду запрошувати на свій день народження увесь клас.

4. Мені хотілося б, щоб урок тривав довше, ніж перерва.

5. Цікаво, що в школі пропонують на сніданок?

6. Коли я піду до школи, то буду гарно вчитися.

7. Найкраще в шкільному житті - це канікули.

8. Мені здається, у школі більше ціка­вого, ніж у дитячому садку.

9. Мені хочеться в школу, тому що діти з мого будинку вже навчаються.

10. Якби мені дозволили, я б пішла учи­тися торік.

Усього позитивних відповідей ...

Обведіть номери висловлювань, із яки­ми ваш малюк погодиться, а потім порахуйте кількість позитивних відповідей.

Сума 1-3 бали - ваша дитина вважає, що непогано живе і без школи. У цьому випадку вам слід замислитися надпричинами такої думки.

Сума 4-8 балів - так, у школу хочеть­ся, але в основному вона мріє поки що про нові ігри і друзів.

Сума 9-10 балів - вам не варто три­вожитися. Добре, якщо ваша дитина збереже таке ставлення до школи на най­ближчі десять-одинадцять років.

Що він знає про школу?

Тепер визначте, що знає про школу ваш малюк. Адже вже першого вересня в ньо­го виникне багато запитань і складних ситуацій. Для вас ці дитячі тривоги здаватимуться дрібницями, а для нього - най­важчими завданнями. Будьте завбачливі і допоможіть дитині заздалегідь.

Отже, вихід із майбутніх скрутних по­ложень.

Запитайте малюка:

1. Як звертаються до вчительки?

2. Як привернути до себе увагу, якщо потрібно про щось запитати?

3. Що сказати, якщо потрібно ви­йти в туалет?

4. Що таке урок?

5. Як дізнаються, що пора починати урок?

6. Що таке перерва?

7. Для чого вона потрібна?

8. Як називається стіл, за яким діти пишуть?

9. На чому пише вчитель, коли пояс­нює завдання?

10. Що таке оцінка?

11. Які оцінки гарні, а які погані?

12. Що таке шкільний щоденник?

13. У класі вчаться діти одного віку чи різного?

14. Що таке канікули?

Важливо, щоб дитина відповіла прин­ципово правильно, можна і без уточнень.

Порівняйте її відповіді з правильними:

1. На ім'я і по батькові, на Ви.

2. Мовчки підняти руку, так, щоб її було видно.

3. Підняти руку і сказати: «Вибачте, можна вийти?»

4. Це той час, протягом якого діти вчаться чогось нового: слухають пояснен­ня вчителя і відповіді учнів, роблять впра­ви і не виходять із класу.

5. Дзвенить дзвоник, коридори порож­ніють, діти біжать у класи.

6. Перерва - це проміжок часу між уроками.

7. Перерва потрібна для того, щоб діти могли вийти з класу, відпочити, пограти, поснідати.

8. Парта.

9. Вчитель пише на дошці.

10. Оцінка - це цифра, якою оці­нюють успіхи: правильно або непра­вильно, добре або погано учень вико­нав завдання.

11. Щоденник - це такий зошит, куди вписується розклад уроків, діти записують домашнє завдання, а учи­тель виставляє оцінки.

12. В одному класі вчаться звичай­но діти одного віку, одного року народ­ження.

13. Канікули - це перерва в на­вчанні на кілька днів, а також на все літо; після літніх канікул діти йдуть у наступний клас.

Якщо дитина відповіла правильно:

- на 13-14 запитань - у шкільних правилах для неї не буде несподіванок;

- на 7-10 запитань-непогано, але можна поговорити або почитати про школу;

- на 4-6 запитань - необхідно до­кладніше поговорити про шкільні пра­вила і повернутися до гри;

- на 1-3 запитання - а чи ходили ви самі в школу?

Пограйте в цю саму гру, придумав­ши нові запитання, і попросіть бути вчителем кого-небудь із знайомих.